Вона хотіла до Флориди

Привіт! Принесла вам проходження 👀

Запала в свідомість ваша історія, втретє прочитала і досі є що розглядати на тлі містечка)

Загалом сподобалися ці буденні описи життя, а саме локацій на межі з відразою і втомою дорослості. Усе ніби застигле в минулому і потроху розвалюється-гниє, чекає засмоктати у свій вир нових жертв.

Файно було споглядати раз по раз наближення кадру, ніби дівчина справді проходила тією вуличкою. А той ефект коли нам відкривається фінальна картина…як ви красиво підвели…освітили Дженні і зробили дощ кривавим…краса.

Фінал додає бентеги, і чітко окреслює… найменша помилка — смерть. Тому виникає певна бентега за героїню. І найприкріше… навіть якщо вона виживе… їй навряд хтось повірить. .-.

Люблю ваш стиль ще з гри про песів (Як і мальовку, так і те, скільки дрібничок ви бережно розкладаєте на тлі, щоби нам було що порозглядати). Як на мене, у цій історії кульмінація вийшла кращою, більш цілісною в контексті історії, аніж в попередній з Ікаром. А тому бажаю успіхів)